Історія справи

Постанова ВГСУ від 03.11.2015 року у справі №б29/3-09
Постанова ВГСУ від 07.04.2015 року у справі №б29/3-09
Постанова ВГСУ від 05.04.2016 року у справі №б29/3-09
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №б29/3-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Справа № Б29/3-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача), Катеринчук Л.Й., Панова І.Ю.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче

підприємство "Променергетика"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 26.01.2016

у справі №Б29/3-09 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська

ливарно-металургійна компанія "Верстатолив"

про визнання банкрутом,

представники сторін у судове засідання не з'явилися;

встановив:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 (суддя Владимиренко І.В.) визнано грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 5 331 718,00 грн. (перша черга задоволення) з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом забезпечення; судовий збір 1 218,80 грн. (перша черга задоволення).

Грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" в іншій частині нарахування за кредитними договорами №09.2/353-6; №09.2/354-6; №09.2/352-6; №09.2/355-6; №09.2/351-6 у розмірі 1 091 499,05 грн. відхилено.

Зобов'язано ліквідатора окремо внести до реєстру вимог кредиторів, вимоги ПАТ"Укрсоцбанк" у розмірі 5 331 718,00 грн. (перша черга задоволення) та відомості про майно боржника що є предметом забезпечення (окремо до реєстру вимог кредиторів); судовий збір 1 218,80 грн. (перша черга задоволення) відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 (колегія суддів у складі: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Науково-виробниче підприємство "Променергетика", як зазначено в касаційній скарзі, просить "скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 по справі № Б29/3-09 та відправити справу на новий розгляд". При цьому зазначає, що висновок суду порушує вимоги постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення", ст.ст. 4, 42 ГПК України, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2008 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гаркунова Дмитра Юрійовича.

Таким чином, в даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013 (далі - Закон).

Відповідно до ст. 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом ГПК України, іншими законодавчими актами України.

26.06.2014 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк" з грошовими вимогами до банкрута в розмірі 11 454228 грн. Заявою кредитора грошові вимоги було зменшено до 6 423217,05 грн.

Кредиторські вимоги обґрунтовані наступним.

19.10.2006 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк") (далі - кредитор) укладено договори кредиту: №09.2/353-6 з ОСОБА_8; №09.2/354-6 з ОСОБА_9; №09.2/352-6 з ОСОБА_10; №09.2/355-6 з ОСОБА_11; №09.2/351-6 з ОСОБА_12.

Згідно умов зазначених договорів кредитором надано кожному з позичальників на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 147800 доларів США зі сплатою відсотків користування ними та кінцевим поверненням заборгованості до 18.10.2013.

Зазначені кредитні договори є чинними, доказів визнання їх недійсними в судовому порядку сторонами не подано.

За розрахунком банку (з урахуванням клопотання №08.406-297/85-3665 про зменшення розміру грошових вимог) заборгованість позичальників складає:

- за договором №09.2/351-6 від 19.10.2006 (позичальник ОСОБА_12) станом на на 10.09.2014 160721,06 дол. США, що дорівнює 1284643,42грн., з яких 100307 дол. США (801753,85грн.) заборгованість за кредитом та 60414,06 дол. США (482889,56грн.) заборгованість за відсотками;

- за договором № 09.2/355-6 від 19.10.2006 (позичальник ОСОБА_11) станом на 10.09.2014 160721,06 дол. США, що дорівнює 1284643,42грн., з яких 100307 дол. США (801753,85грн.) заборгованість за кредитом та 60414,06 дол. США (482889,56грн.) заборгованість за відсотками;

- за договором № 09.2/353-6 від 19.10.2006 (позичальник ОСОБА_8) станом на 10.09.2014р. 160721,06 дол. США, що дорівнює 1284643,42грн., з яких 100307 дол. США (801753,85грн.) заборгованість за кредитом та 60414,06 дол. США (482889,56грн.) заборгованість за відсотками;

- за договором № 09.2/354-6 від 19.10.2006 (позичальник ОСОБА_9) станом на 10.09.2014 160721,06 дол. США, що дорівнює 1284643,42грн., з яких 100307 дол. США (801753,85грн.) заборгованість за кредитом та 60414,06 дол. США (482889,56грн.) заборгованість за відсотками;

- за договором № 09.2/352-6 від 19.10.2006 (позичальник ОСОБА_10) станом на 10.09.2014р. 160721,06 дол. США, що дорівнює 1284643,42грн., з яких 100307 дол. США (801753,85грн.) заборгованість за кредитом та 60414,06 дол. США (482889,56грн.) заборгованість за відсотками.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами №09.2/353-6 з ОСОБА_8, №09.2/354-6 з ОСОБА_9; №09.2/352-6 з ОСОБА_10; 09.2/355-6 з ОСОБА_11 між кредитором та ТОВ "Спілка-Діалог" укладено іпотечний договір від 19.10.2006 №880.

Згідно з підпунктом 1.1 зазначеного договору предметом іпотеки є нерухоме майно (будівлі і споруди), розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Краснозаводська, 14.

Відповідно до пункту 1.3 вартість предмету іпотеки за погодження сторін становить 5 331 718 грн., що еквівалентно 1 055 785,74 дол. США.

12.06.2007 на загальних зборах учасників ТОВ "Спілка-Діалог" прийнято рішення по зміну назви на ТОВ "Дніпровська ливарно-металургійна компанія "Верстатолив" та змінено місцезнаходження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, іпотекодержатель як кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах узятих на себе зобов'язань перед іпотекодержателем.

При цьому норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) розпорядника майна, незалежно від наявності чи відсутності заяв за даними обліку боржника зобов'язаний внести вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою боржника, та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави, яке використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Місцевий господарський суд, розглянувши спірні грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк", встановив, що зазначені вище кредитні договори є чинними, доказів визнання їх недійсними в судовому порядку сторонами не подано. Крім того, згідно з наданих суду документів вбачається, що по виконавчих провадженнях щодо ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9 стягнень не проведено (а.с. 12 т. 3 грошових вимог).

До реєстру вимог кредиторів, затвердженого судом ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2009, керуючим санацією та розпорядником майна окремо внесено данні про заставне майно на підставі договору іпотеки від 19.10.2006 №880, проте вимоги кредитора ПАТ "Укрсоцбанк" за даними обліку боржника не включено до реєстру.

Таким чином, встановивши, що основне зобов'язання не виконано, а грошові вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника, відповідно до частини 6 ст. 14 та підпункту "а" пункту 1 частини 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що кредиторські вимоги заставного кредитора та відомості про майно, що є предметом забезпечення, підлягає включенню до реєстру вимог боржника.

Розмір грошових вимог ПАТ "Укрсоцбанк", як вірно зазначив суд, визначено п. 1.3 договору іпотеки, та складає 5 331 718,00 грн.

Апеляційний господарський суд, належним чином дослідивши обставини справи, переглянувши справу в апеляційному порядку відповідно до ст.ст.99-101 ГПК України, дійшов до правомірного висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав кредиторські вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 5331718,00 грн. (перша черга задоволення) та відомості про майно боржника, що є предметом забезпечення, правильно внесено окремо до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, встановлену судами попередніх інстанцій обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника, як майнового поручителя, колегія суддів погоджується з висновком про включені їх до реєстру вимог кредиторів окремо до першої черги як таких, що забезпечені заставою майна боржника, оскільки відповідальність боржника за цим зобов'язанням обмежується виключно вартістю предмета застави.

Посилання в касаційній скарзі на пропущення ПАТ "Укрсоцбанк" строку на заявлення кредиторських вимог, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки на заставних кредиторів не розповсюджується встановлений ст. 14 Закону строк.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 у даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості прийнятих у справі рішень судів.

Керуючись статтями 85, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Променергетика" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2015 по справі №Б29/3-09 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Панова І.Ю.